Девід Керрадайн

Ці відео були навколо протягом багатьох років, і багато тисяч примірників були продані, але реліз DVD дасть їм нове життя. Коли Давид Nakahara прийшла до мене ще в середині вісімдесятих років з ідеєю створення кунг-фу, навчальне відео, я думав, що це не буде означати багато що. З одного боку, Давид та його партнерами, хоча всі вони були серйозними бойовими мистецтвами, не знали майже нічого про те, щоб фільм. Я сказав "так" на проект в будь-якому випадку, тому що я думав, що я зобов'язаний так багато мистецтва. Один з convincers була наявність Кент Wakeford як кінематографіст. Я вперше зустрівся з ним, коли він був оператором для Mean Streets Марті Скорсезе. Я був упевнений, Кент знав, що він робить.

В рамках проекту, два 55 хвилин відео, один про кунг-фу і один тай-чи, добре фінансованої, насправді надмірно бюджеті. Девід створив кілька барвистих наборів даних на звукову, розроблені спеціальні костюми, і зібрав півтора десятка гарних молодих людей діяти, як кунг-фу учнів. Було по крайней мере, буде красиво. Це точно. Коли сам собі господар, Кам Юн, приєдналися до нас, що він дав деякі додаткові авторитет для мене. Я разом з Кам протягом кількох тижнів, щоб тон мого руху. Він почав добре виглядати. Ми знімали протягом шести днів, мені не приймати все це дуже серйозно.

Потім я вирушив в Сан-Франциско, щоб ТВ-ролик для NBC про спробу втечі з Алькатраса, шість проти року. Давид послав за грубий шлях до знімального майданчика, і коли я знайшов час, щоб нарешті знайти час, щоб дивлячись на нього, мені було нудно нерозумно. Уроки були там, все в порядку, але він був сильно скоротити, повільно і повторюються і не вистачало під різними кутами, щоб зробити його цікавим. Я не можу уявити, щоб хтось турбує, щоб подивитися його. Я зрозумів, однак, що це дійсно може бути дуже гарна штука, якщо ми зробили ще декілька робіт на ньому.

Я думав про гексаграми І-Цзін, Ku: "Робота на те, що було зіпсовано", якій він сказав: "приносить велике преуспеяніе». Я терпіти деякі з моїх власних грошей ще на три дні зйомок, і привів у редакторі моїх особистих фільмів, Девід Керн. Ми провели велику роботу по звукової доріжки, оповідання і музика, звичайно, але і звукові ефекти, такі речі, як звук шовкової ги я носив знімків, і дихання, багато дихання. Ідея, яка просочується на мій погляд, повинен був зробити це як шоу: досить цікавим, щоб люди отримують задоволення від просто сидіти і дивитися. Тоді, якщо вони були переміщені, щоб встати і танцювати разом з ним, це було б теж здорово.

Ну, це все працює. Відео отримав гарні відгуки і добре продається. Потім, коли франшиза скінчилися, ми продали його знову в іншу компанію, і це було добре знову. Ми продовжували робити це кожні два роки або близько того. Кожен раз, коли новий дистриб'ютор взяв його, вони сприяли його як новий продукт, і він зняв все знову і знову. Стрічки стали відомі в торгівлі як "стрічки, які не помре.

Тепер, майже через двадцять років, він починає все спочатку. ціла купа нових притулку відкриє його в якості DVD. Старі серії знайти нову аудиторію, а також право по поряд з ним. Обидва ці зусилля були величезними в перший раз, і сьогодні, з чудовими технологіями і деякі додаткові біти, інтерв'ю, втратили кадри і т.д., навіть ті, хто вже знає матеріал, взад і вперед, знайде щось для них інтерес. Цей матеріал кунг-фу, тільки не помре.

Я не перестаю дивуватися, що з початку невеликий, скромний серіалі на ABC, ще в 1970-х років, ця ідея виросла настільки великий. Навіть цей журнал є результатом цього шоу. Але тоді все це виконання те, що було розпочато століть тому, коли, що монах Шаоліня взяв на себе, щоб спробувати поширити знання в світі. І це мандрівний чернець пройшов навчання вниз через покоління в покоління, поки він, нарешті, дісталися до мене, через Сифу Кам Юн, який може простежити свій родовід до того самого ченця Шаолінь.

Ніхто не був більше здивований, ніж я, коли я взяв мантію. Зрештою, я просто актор, який натрапив на велику частину для мене, щоб грати. Коли я пішов з серіалу, я припустив, що це було для мене і бойових мистецтв.

Я припускаю, що момент, який я намагаюся зробити те, що деякі речі просто повинні статися. Деякі ідеї, здається, є їх власне життя. Вони переважають. І він узяв телевізор, щоб зробити цю ідею реальністю. Дивно, чи не так? Я думаю, у нас є Томас Едісон подякувати теж. Не міг би зробити це без його лампочку.